Команда HealthRight та війна: Ірина Донець
Всі люди команди HealthRight щодня роблять внесок в майбутню перемогу. Але з перших днів повномасштабного вторгнення ми, як і всі українці, були розгублені, дезорієнтовані та налякані. Що допомагає кожному з нас втриматися, зібратися і стати сильнішими – читайте у новому циклі про людей HealthRight.
Ірина Донець
Заступниця Директорки з програмних питань
Коли почалася війна, я була вдома, в Києві. Але з перших годин обстрілів дуже швидко прийняла рішення, і ми з моєю донькою виїхали за кордон. Тому перші місяці мене в Україні не було. Для того, щоб повертатися до роботи і якось оговтуватися, я почала займатися волонтерською діяльністю.
Поки ми були в іншій країні, я доглядала за дитиною і паралельно робила те, що могла. Я була юридичним радником народного депутата і працювала над законопроєктами, які можна було в ті нелегкі місяці робити. Також я волонтерила на інформаційному фронті, перекладала українські новини на англійську для іноземної аудиторії. Коли звільнили околиці Києва, ми повернулися додому.
Що вам дає сили під час війни в Україні?
Любов до України і досвід, який дав мені зрозуміти, що добре мені тільки вдома, в Україні. Ще це абсолютна впевненість у перемозі на всіх фронтах і розуміння мого вкладу в цю перемогу.
Ваша робота з HealthRight якось пов’язана з тим, що ви почали волонтерити?
Я розуміла, що війна, разом з великим горем, принесла в нашу країну величезний потік міжнародної допомоги. І я розуміла, що це хороший час для того, щоб свої знання, досвід, вкласти в хорошу справу. І залучити в Україну ще більше ресурсів. А також, щоб для себе здобути нові компетенції, нові навички, попрацювати в гуманітарних проєктах, бо до цього у мене не було такого досвіду.
Вас змінила війна?
Іноді здавалося, що ще трохи і зламаюся. Проте зрештою, вже рік минув, і я розумію, що війна мене зміцнила. Але дуже багато залежить від мого власного ставлення як до війни, так і до сприйняття себе у війні. Були моменти, коли однозначно здавалося, що без психіатричної допомоги не обійдуся. Але потім якось вдавалося вирулювати, щось допомагало, звідкись сила все одно з’являлася, і зараз я з впевненістю можу сказати, що війна зробила мене тільки сильнішою.
