Як допомогти дітям з ПТСР: рекомендації психологині Селидівської мобільної бригади

Як допомогти дітям з ПТСР: рекомендації психологині Селидівської мобільної бригади

Кожен з нас по-різному реагує на війну, зокрема й діти. Як з’ясувати, які реакції дитини є в межах норми, а щодо яких проявів варто звернутися за допомогою до фахівця? Розказала психологиня Селидівської мобільної бригади Євгенія Посунько.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це порушення психічного стану, що може виникнути внаслідок пережитої травматичної події. Він може мати різні прояви на рівні фізіологічних, поведінкових та когнітивних змін. Особливою характеристикою розладу є те, що його симптоми з’являються не відразу, а за певний час після події — від одного до кількох місяців.

Важливо розуміти, що ПТСР — це не просто стресовий або тривожний стан, а окрема відтермінована реакція на стрес, з яким психіка не змогла впоратись в моменті.

Немає чіткого правила чи переліку обставин, за яких у дитини може з’явитися ПТСР. Трапляються випадки, коли поїздка під кулями або навіть втрата когось з близьких минає для дитини без складних наслідків — просто тому, що вона ще не розуміє зміст усього, що відбувається. А буває й навпаки — коли почутий уривок розмови дорослих, телевізійний сюжет або розповідь друга, який пережив окупацію виявляються передумовами для розвитку розладу.

Основними ознаками посттравматичного стресового розладу в дітей є:

  • нав’язливі спогади про подію, що викликають сильний страх, серцебиття, тремор;
  • посилення страхів або поява нових страхів, яких не було раніше (наприклад, страх певних звуків чи запахів, залишатися на самоті, виходити з дому);
  • порушення сну, тривалі нічні жахи;
  • відмова від їжі або переїдання;
  • нездатність переживати позитивні емоції;
  • погіршення концентрації та пам’яті;
  • головні болі та болі у шлунку;
  • послаблення імунітету, загострення хронічних хвороб.

На рівні поведінки можуть спостерігатися такі зміни:

  • прояви агресії, злості та недовірливості;
  • значне підвищення активності у дітей зі спокійним темпераментом та поява пасивності й замкнутості в зазвичай енергійних дітей;
  • повернення до поведінки, властивої молодшому віку (смоктання пальців у дітей дошкільного віку, труднощі у сепарації від мами серед дітей молодшого шкільного віку тощо);
  • висока конфліктність;
  • байдуже ставлення до школи та улюблених раніше активностей (гуртків, самодіяльності);
  • у підлітків — саморуйнівна поведінка (вживання алкоголю, наркотиків, ризикова поведінка).

Наявність однієї-двох з перелічених ознак протягом короткого проміжку часу ще не свідчать про посттравматичний стресовий розлад, особливо якщо вони минули без втручання. Проте якщо ви помітили 3-5 і більше симптомів, які тривають понад місяць та/або помітно впливають на якість життя малечі — варто звернутися до психолога за професійною допомогою.

Зокрема, можна зателефонувати на:

  1. Національну гарячу лінію для дітей та молоді (116 111),
  2. Урядову гарячу лінію (15 47),
  3. Гарячу лінію Української мережі за права дитини та UNICEF Ukraine «СПІЛЬНО» (0 800 600 017, натиснути 2)
  4. До фахівців наших мобільних бригад за контактами, вказаними нижче.

Діяльність мобільних бригад соціально-психологічної допомоги на підконтрольних територіях Донецької та Луганської областей забезпечує МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» у партнерстві з UNICEF Ukraine за фінансової підтримки уряду Сполучених Штатів Америки в рамках проєкту «Комплексний підхід до вирішення гендерно зумовленого насильства та насильства проти хлопців, дівчат, чоловіків та жінок у східних регіонах України».