Що робити батькам, щоб налагодити стосунки з підлітком?

Що робити батькам, щоб налагодити стосунки з підлітком?

Підлітковий період є нелегким у взаєминах батьків з дитиною. З одного боку, підліток прагне самостійності, незалежності та вже не поспішає слухати поради батьків. З іншого, він ще не є сформованою особистістю, а тому дуже потребує батьківської підтримки (навіть, якщо всією поведінкою намагається показати протилежне).

Здорові сімейні стосунки у підлітковому віці впливають на формування дорослої людини. Якщо в сім’ї панує гармонія, за кілька років у самостійне життя вийде самодостатня, добра та впевнена в собі людина. Якщо ж дитинство минає без достатньої кількості уваги та любові — суспільство поповниться дорослим підлітком, що так і не оговтався від дитячих образ.

Як же батькам будувати стосунки з підлітками? Ділимося порадами психологині мобільної бригади соціально-психологічної допомоги Костянтинівки Анастасії Котельник.

Підходи до виховного процесу можна розділити на авторитарний, ліберальний та демократичний. Авторитарний підхід до виховання передбачає гіперопіку та тотальний контроль над дитиною, що обов’язково викликає опір у підлітковому віці. Діти, що є надто обмеженими у своїй родині, починають замикатися в собі, діяти наперекір батькам та нерідко потрапляють до «поганих» компаній, в яких знаходять недоотриману свободу й підтримку.

Другий — ліберальний стиль виховання — зустрічається в родинах, де батьки надто зайняті іншими справами: побудовою кар’єри, з’ясуванням стосунків тощо. У таких сім’ях дорослі мало цікавляться життям дитини, тому вони не є довіреними особами для підлітка. Як наслідок, дитина шукає порад та підтримки поза родиною, або ж виховує себе сама.

Демократичний підхід у вихованні є найбільш ефективним. Він передбачає, що всі рішення в родині приймають спільно, й думка дитини враховується обов’язково. Батьки беруть активну участь в житті підлітка, проте обмежують його від складних моментів (наприклад, не звалюють на дитину власні міжособистісні негаразди).

Залежно від того, який з трьох стилів виховання притаманний родині, стосунки батьків із підлітком бувають дружніми (батьки й діти рівні) або менторськими (батьки — старші наставники). Та за обох сценаріїв основою взаємин має бути довіра.

Як визначити, чи достатньо довірливі ваші стосунки з дитиною? Перевірте, як багато з наведених нижче тверджень вам притаманні: 

  1. Я щодня проводжу вільний час з дитиною.
  2. Вона розповідає мені про свої успіхи або невдачі в школі, стосунки з друзями, позашкільні активності.
  3. Я знаю, про що мріє моя дитина.
  4. Я можу визнати свою помилку перед дитиною та попросити у неї вибачення.
  5. Я не даю своїй дитині обіцянок, які не в змозі виконати.
  6. У нас є спільні інтереси, хобі, заняття.
  7. Я знаю друзів своєї дитини, іноді вони приходять до нас в гості.
  8. Я можу довірити своїй дитині важливі побутові доручення: заплатити за комунальні послуги, зустріти сантехніка, прибрати перед приходом гостей.
  9. Якщо у моєї дитини неприємність, вона може поділитись зі мною й не боятися осуду чи покарання.

Довірливі взаємини дають велику силу батькам, які можуть зайвий раз не хвилюватися за дитину, й підліткові, для якого родина є джерелом підтримки.

Що можуть зробити батьки, щоб їхні стосунки з підлітком були довірливими?

Не сприймайте образливу поведінку підлітка близько до серця. 

Це й досі ваша найкраща у світі дитина, просто зараз на її емоції та поведінку сильно впливають гормони. Не реагуйте бурхливо на заяви, грюкання дверима та звинувачення, що летять у ваш бік. Видихніть, заваріть чаю та продовжуйте розмову у спокійному тоні.

Не приховуйте своїх емоцій від підлітка, однак говоріть з позиції власних почуттів. Замість фрази «Ти — моє розчарування» скажіть «Те, що ти зробив, дуже мене засмутило». Намагайтесь не переходити на особистість: вчинок може бути поганим, дитина — ні.

Говоріть про свої цінності.

Тепер світ не ділиться на «можна» і «не можна»: в ньому має з’явитись опція «я цього не схвалюю, але не забороняю». Підлітковий вік — це пора приймати самостійні рішення, однак якщо дитина знає, що ви бажаєте їй лише добра, вона неодмінно враховуватиме вашу думку. Тому чітко проговорюйте свої цінності та ставлення до речей.

Хваліть свою дитину.

Підлітки нерідко мають занижену самооцінку, тому їм дуже потрібна батьківська підтримка. Стежте за тим, щоб заохочень з ваших вуст звучало значно більше, ніж критики: і навіть якщо сьогодні дитина не дотягує до вашої похвали, завтра вона намагатиметься підтвердити вашу високу думку про неї.

Будьте відкритими для розмов.

Переконайтесь, що в дитини є можливість розказати вам щось тет-а-тет. А якщо підліток вже прийшов поговорити, відкладіть свої справи та увімкніть режим активного слухання. Ніхто не захоче ділитися чимось особистим зі спиною близької людини.

Обережно з порадами.

Нав’язливі поради батьків спонукають підлітка вчиняти наперекір. Тому, якщо вам не подобається зачіска, вбрання дитини чи її нова звичка, скажіть це тактовно і лише один раз. Обов’язково поясніть причину вашого невдоволення, і можливо, дитина прислухається до поради.

Говоріть на рівних.

Поводьтесь так, наче ваш підліток вже дорослий. Це означає, що повчальний тон варто змінити на обговорення, а про підвищення голосу чи роздавання команд краще забути. Приводьте аргументи на користь своєї точки зору та з повагою слухайте аргументи дитини. Якщо ж розмова відбувається вже після неприємного інциденту, поцікавтеся причинами такої поведінки та поговоріть про наслідки.

«Карати не можна пробачати».

Покарання допустимі у виключних випадках. Вони не мають ґрунтуватись на заборонах і тим паче на насильстві: наприклад, не говорити з кимось через образу, принижувати, ображати — це вже психологічне насильство.

Добре, коли в родині є «золотий фонд взаємодії» — традиції та ритуали, за яких сім’я проводить час разом та із задоволенням. Це може бути риболовля, шопінг, щотижневий похід в кіно тощо. У випадку, коли покарання здається вам необхідним, дитину можна позбавити саме такої взаємодії.

Є такий термін — «безумовна любов». Він означає, що для любові не має бути умов: для неї дитина не зобов’язана вчитись на відмінно, вигравати олімпіади чи ідеально поводитись. Батькам варто частіше пригадувати цей термін, показувати дітям свою любов та нагадувати, що ваш підліток є цінним сам по собі, незалежно від досягнень. Лише так можна виховати здорову особистість.

Мобільні бригади соціально-психологічної допомоги у Донецькій та Луганській областях надають консультації психолога дітям та батькам, допомагають налагодити стосунки та почати краще розуміти свої почуття. Діяльність 12 мобільних бригад забезпечує МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» за фінансової підтримки Дитячого фонду ООН (UNICEF Ukraine)  та уряду Сполучених Штатів Америки в рамках проєкту «Комплексний підхід до вирішення гендерно зумовленого насильства та насильства проти хлопців, дівчат, чоловіків та жінок у східних регіонах України».